Ось ти кричиш, що патріот: вдів вишиванку, прапор взяв,
Всі гасла вивчив на зубок, традиції запам’ятав…
Але, чи варті жертви ті, коли ти патріот лиш зовні?
Не краще бути ним в душі, любити Батьківщину вповні?

Не модно це — допомогти старенькій за «спасибі»,
Не благородно — без причин зробити добре діло.
Напевно, ми забули, що всі ми — побратими,
Напевно, ми забули, що «всі» — це українці.

Не соромно вголос кричати «Слава Україні!»,
Нам соромно сміття прибрати, яке ми залишили.
Паркан і дім розфарбували, усе блакитно-жовте,
Та тільки це не те, що марно, але ж не допоможе…

Їм треба гучні гасла, яскраві вишиванки,
Та зайвими будуть старання, як не пізнають правди.
Навіщо всім та на показ доводити щось, друже?
Ти доведи собі, хоч раз, що ти є не байдужим.

Аж смішно іноді дивитись на псевдопатріотів,
Які слухняно повелись на жарт цей всенародний.
Не розуміють досі, що патріот — то в серці, в глибині.
Тому що це не термін зовсім, — всього лиш стан душі.

Фред Тейлор

Слідкувати за моєю творчістю зовсім нескладно. Про кожну нову публікацію я повідомляю на своїх сторінках у соціальних мережах (Vkontakte, Facebook, Twitter, Google+). Але якщо ви не зареєстровані в жодній з них або ж вам просто незручний такий спосіб новин, тоді ви можете підписатися на розсилку по електронній пошті (у правому нижньому кутку екрана введіть свій email і натисніть «подписаться») і таким чином не пропускати жодного нового запису.