Створюючи посмішки на обличчях

«І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?»(1 Петра 3:13)


Життя сповнене різноманітними турботами вже з дитинства. Чим доросліше стаєш, тим більше розумієш, як багато ще потрібно зробити і як мало для цього часу. Перешкоди до успіху просто оточують з усіх сторін, тому інколи так тяжко залишатися у хорошому настрої та з посмішкою на обличчі. Це трапляється з усіма.

Ось розпочався черговий робочий день і ти поспішаєш на навчання або ж роботу. Цей божевільний ранок починає «радувати» вже з самого початку… Будильник, з якоїсь причини не спрацював, тому збиратися прийшлось з реактивною швидкістю, навіть не встигнувши поснідати, або хоча б випити кави. З напів відкритими очима у повністю забитому автобусі вдається застрягти у заторі. Ледве знайшовши місце, щоб сісти, стараєшся подрімати на залишених хвилин 15. Краєм ока бачиш якогось дідуся коло себе. «Краще не придумаєш…», — єдина фраза, що спала на думку. Доведеться вставати із «задоволеним» обличчям. У поспіху, намагаючись вже не встигнути, а не так сильно запізнитись, зустрічаєш дівчину, яка пропонує якийсь буклет і, навіть не дивлячись на неї, проходиш чим швидше. Так трапляється майже кожного дня. І це тільки ранок.

Давайте подивимось на це з іншої сторони. Побачивши того старого, можна було так само встати, вибачитись із ввічливості та з посмішкою запропонувати своє місце. А проходячи повз тої дівчини, було б непогано взяти той буклет та сказати «дякую». Всього п’ять літер. Можливо той дідусь був сумний через те що малої пенсії зовсім не вистачає, а діти і зовсім забули про його існування, але ваше посмішка трошки але все таки підняла б йому настрій. Як думаєте, скільки людей того ранку брали буклети у дівчини, яку ви зустріли? А скільки посміхнулись та подякували їй? Мабуть таких взагалі не було. Вона точно не стояла там, тому що в захваті від своєї роботи, в неї ймовірно не було вибору. Так чому ж не зробити приємне отакій незнайомці?

Бути ввічливим та дарувати добро не так важко, як здається, це варто робити де завгодно. Ідучи до ресторану можна при можливості залишити хороші чайові офіціанту, роблячи покупки у супермаркеті, — поздороватися з касиршою, спитати як в неї справи та побажати вдалого дня ( ви тільки уявіть її реакцію?), їдучі за кермом, побачивши божевільного водія, дати йому дорогу та спокійно продовжити рух. Подібні ситуації трапляються кожного дня з усіма. Хіба це так важко, побути добрим? А скільком людям ви піднімете настрій… Усе це робить наш світ трошки яскравішим.

Зрозуміло, що бути ввічливим, посміхатися та робити щось хороше людям, навіть незнайомцям не викликає особливого бажання, та коли починаєш -неможливо зупинитись. Усі ті здивовані та водночас радісні обличчя наповнюють позитивною енергією. Аж на душі стає неймовірно добре і приємно, від цього не втомлюєшся, а навпаки береш сили, аби прокинутись наступним ранком з бажанням творити добро, з бажанням жити!

Фред Тейлор 


Слідкувати за моєю творчістю зовсім нескладно. Про кожну нову публікацію я повідомляю на своїх сторінках у соціальних мережах (Vkontakte, Facebook, Twitter, Google+). Але якщо ви не зареєстровані в жодній з них або ж вам просто незручний такий спосіб новин, тоді ви можете підписатися на розсилку по електронній пошті (у правому нижньому кутку екрана введіть свій email і натисніть «подписаться») і таким чином не пропускати жодного нового запису. 

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s